Тобілевич Іван Карпович

(псевдонім Карпенко-Карий)
(1845–1907)
український драматург, актор, режисер і театральний діяч

Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) народився 17(29) вересня 1845 року у с. Арсенівка (нині - Новомиргородський район Кіровоградської області) – помер 2(15) вересня 1907 року у Берліні. Видатний актор, драматург, один з корифеїв українського професійного театру. Почав театральну діяльність з аматорських гуртків, працюючи канцеляристом, секретарем суду у м. Бобринці.

У 1865 р. разом з М. Кропивницьким організував театральний гурток у Єлисаветграді. У 70-ті рр. ХІХ ст. захопився політичною діяльністю, пропагував революційну ідеологію. Восени 1883 р. був арештований, у 1884 р. засланий у м. Новочеркаськ під нагляд поліції. Через три роки повернувся на батьківщину, два роки жив на Хуторі Надія без права залишати його самовільно. Іван Карпович поступово удосконалює свою літературну майстерність як критик. З 80-х років І.Карпенко-Карий стає відомим драматургом. В його доробку 18 закінчених п'єс.

Серед провідних тем його драматургії – історична: "Бондарівна", "Лиха іскра поле спалить", "Сава Чалий" та комедійна: його "Мартин Боруля", "Сто тисяч", "Хазяїн" є класикою світової драматургії. Іван Карпович був талановитим актором, виступав у трупах М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського. Створені ним 64 основні, повнопланові образи вражали своєю глибиною та досконалістю. За роки гри на професійній сцені він створив цілу галерею яскравих образів, серед яких: Виговський ("Богдан Хмельницький" за однойменною п’єсою М.П. Старицького), Возний ("Наталка Полтавка" І. Котляревського); герої власних п’єс - Мартин Боруля з однойменної комедії, Терешко Сурма ("Суєта"), Іван ("Безталанна"), Дід мірошник ("Наймичка"), Потоцький ("Сава Чалий"), Герасим Калитка ("Сто тисяч"), Терентій Пузир ("Хазяїн") та ін. Він також відомий фахівець театру, разом з П. Саксаганським створив школу виховання акторів соціально-психологічного театру. І. Франко писав, що І.Карпенко-Карий був "одним з батьків українського театру нового часу, видатним актором і до того ж великим драматургом, рівного якому не знає наша література".

Помер І.Карпенко-Карий у Берліні, перебуваючи на лікуванні. Похований на Корлюгівському кладовищі біля Хутора Надія.